Я б сказав, що в даний час два протилежних права борють один з одним: одне право на кров і смерть, завжди утворюючі нові способи деструкції і, змушуючи нації бути постійно готовими до боїв, інше - право на світ, роботу, здоров'я, що завжди еволюціонує нові способи, що допомагають людині уникати нещасть, що переслідують його. Яке з цих двох прав споконвічно превалює, один Бог знає.

Не дивлячись на незначну кількість бойових утрат, понесених Сполученими Штатами і країнами коаліції у Перській затоці в 1991 році, летальні випадки, відмічувані на полях боїв, свідчать про необхідність застосування удосконалених методів по порятунку життів, починаючи від окопу до армійських медичних центрів США і їхнього подальшого удосконалення. Зменшення смертельних випадків є метою нашої військової політики.

Армія в партнерстві з агентством по розвитку дослідницьких проектів (ведучий раціоналізаторський технологічний відділ міністерства оборони) розробляє кілька технологій, що будуть сприяти збереженню життя на полях боїв.

Бойові травми, що історично є менш важливими, чим хвороби або забруднене навколишнє середовище, залучають до себе більше уваги громадськості, тому що ця увага спрямована на тих, кого убивають або хто був поранений, борючись за нашу націю. Зовсім ясно, що це питання завжди було предметом заклопотаності для солдатів, а особливо для командирів, що відповідальні за їхній добробут і безпеку. Кількість небезпечних випадків на полях боїв приймається не тільки як показник політичної допустимості для воєнних дій, але і як показник військового успіху провалу.

При звичайному військовому плануванні кількість солдат, що складають бойові втрати, виміряється як коефіцієнт загальної кількості убитих, поранених, зниклих чи узятих у полон за один день бою. Число втрат визначається багатьма факторами, найбільш важливі з який, включають результати боїв, тактичне розташування, використовуване озброєння, розміри підрозділів. Чим більше підрозділ, тим нижче коефіцієнт утрат (тобто великі підрозділи мають більше число солдатів, зайнятих у групі підтримки чи командира в групі обслуговування командира: ці солдати мають меншу імовірність потрапити під вогонь ворога).

У цьому сторіччі нетиповими були втрати для формувань у 1000-2000 солдатів більш 10% у день. Проте, були зареєстровані високі показники. Наприклад, у 1916 році в перший день бою в Somme, кілька атакуючих англійських дивізій утратили більш 50% від загального числа військових сил за кілька годин. У бої у La Drang у В'єтнаму загальний коефіцієнт утрат збройних сил США склав 35%.

Медична причетність до бойових травм оцінюється, звичайно, по показниках смертності (% нещасних випадків серед населення, що одержало смертельні поранення) і захворюваності (загальне число днів утрат чи непрацездатності середня кількість днів бойових утрат не є ефективним по медичних розуміннях).

Сучасні американські аналітики розраховують рівень смертності при боях по двох нормалізованих статистиках: відсоток убитих при бойових діях (тих, хто вмер до того, як потрапив у медсанбат) і відсоток тих, хто умер від раней (ті, хто вмерли при наданні медичної допомоги). Визначення цих категорій може бути різним у різних країнах і в різних війнах. Однак, дані, зібрані по сімох війнах за останні 150 років (у тих випадках, коли збройні сили могли забезпечувати надання медичної допомоги) показують, що 20% тих, хто травми в бої, були убиті при бойових діях. Значний прогрес був досягнутий у зменшенні випадків смертності серед тих, хто вижив, одержавши лікування, і відзначене зниження в процентному відношенні тих, хто вмер від поранень: від 16% у Кримській війні, до 3-4% у сучасних війнах. Це поліпшення ні в якій мері не відбиває поступовий розвиток організованої системи швидкої і безпечної евакуації з поля битви й досягненню сучасної хірургії.

На щастя, маються дані, що стосуються епідеміології бойових травм під час В'єтнамського конфлікту. Ці унікальні, неопубліковані дані містяться в дослідженні, що проводилося групою по зборі ефективних даних про поранені і спорядженні (WDMET) збройних і морських сил США. Аналіз даних WDMET може допомогти в розумінні того, що може бути зроблене для зменшення смертності при бойових діях. Наприклад, дані WDMET показують, що існує відносна сталість у процентному відношенні солдатів, убитих від улучення снарядів у тіло (звичайно близько 75% складають від вибухів і 25% кулі дрібних рушниць).

Загальна імовірність, що снаряди можуть зашкодити мозок, серце, великі кровоносні чи судини інші життєво важливі органи, що викликають негайну смерть, складає від 1 до 5. Поранення серця й мозку, швидше за все, можуть убити людину. Для американського контингенту у В'єтнаму найвища імовірність бути убитим пострілом із гвинтівки складала 4 з 5 для раней грудної клітки і 9 з 10 для поранень голови (COL R. Bellamy. Особисте повідомлення. Жовтень 1993).

Близько 50% солдатів, убитих під час бойових дій у В'єтнаму, постраждали на полях боїв. Підраховано, що проста перша допомога могла б врятувати до 20% потерпілих. Крім того, 10% смертельно поранених умерли від тиску пневмотораксу, диагностованого при посмертній рентгенографії. Був зроблений висновок, що, швидке втручання могло б врятувати життя.

Велика частина смертельних випадків наставала, не дивлячись на той факт, що середній час, що було потрібно санітару під час В'єтнамського конфлікту для того, щоб добратися до пораненого і почати допомогу, складало тільки 4 хвилини після одержання поранення. Аналіз бази даних WDMET показує, що в унікальних випадках, що були характерними для В'єтнамського конфлікту (тобто при каральних операціях із використанням штурмової зброї) приблизно 67% убитих у бої вмерли протягом 10 хв. після поранення (Рис 2).З що залишилися 33% більшість вмерла в проміжку між 10 хвилинами і годиною після поранення (особисте повідомлення R Pruitt).

Деякі з потерпілих не одержали вчасно лікування, тому що санітари не змогли їх переправити, чи тому що умови бою заважали санітарам добратися до них. Ми зробили висновок, що чим швидше солдата із серйозним пораненням одержував мед допомога, тим були краще його шанси на виживання. Крім того, шанси на виживання залежали від:

1. мед кваліфікації й досвіду раннього втручання;
2. наявності мед апаратури для полегшення мед допомоги.

У рамках Міністерства Оборони й Центра Військово-медичного департаменту, розташованого у Форт Сам Х'юстоні, Техас) проаналізували епідеміологію бойових травм у попередніх війнах для того, щоб пророчити відсоток утрат для майбутніх воєн і підготувати великий аналіз даних і узагальнення бойових утрат. Цей процес, заснований на концепції аналізу вимог, розставив один по одному війни відповідно до військової медицини (табл. 1). Агентство по сучасних дослідницьких проектах (АСИП) також провело дослідження з наданню допомоги потерпілим. Обидва ці дослідження створили основу для визначення того, що необхідно застосування сучасних медичних технологій у сучасній військовій медицині. З урахуванням майстерності наших санітарів і рятувальників (тобто звичайних солдатів, що одержали спеціальну підготовку по наданню першої допомоги і які допомагають санітарам після боїв) якість негайної допомоги потерпілим може бути поліпшене зі зменшенням смертності й захворюваності солдатів і витрат на реабілітацію.

Агентство АСИП передало на розгляд багаторічну програму прискорених мед. технологій, що включає передачу устаткування не тільки мед. відділам військових служб, але й окремим бойовим одиницям армії й командуванню спільних спеціальних формувань. П'ять технологічних ініціатив складають великий інтегрований план розвитку:

-передові методи діагностики;

-прискорена допомога при травмах;

-інформаційна інфраструктура мед допомоги;

-медичне моделювання.

Кожна область спрямованої технології націлена на якість і приступність надання медичної допомоги, спрямованої на окремого солдата в зоні бойових дій.

З інтеграцією утворення і навчання, заснованих на віртуальній реальності, кваліфікація військового лікаря в умовах сучасного бою може бути прискорена за допомогою заходів щодо порятунку життя із застосуванням технологій. Ці технології можуть бути легко конвертовані в цивільну систему охорони здоров'я, сконцентровану на практичній медицині в сільських районах Америки. Ключем до успіху використання передових технологій у сучасній медицині в окремих поселеннях є використання можливостей телемедицини, що розвиваються. Телемедицина використовує передові інформаційні системи для негайного визначення кількості нещасливих випадків, спрямованого тим, хто в цьому найбільше бідує. Телемедицина прогнозує кваліфікацію й досвід лікарів на бойовище, з огляду на всі наші ресурси для допомоги лікарям, що зустрічаються з важкими випадками в умовах театру воєнних чи дій трагедій для цивільного населення.

Монітор індивідуального стану (МИС), що будуть носити всі солдати як частина бойової форми, - це дуже мініатюрний прилад, що з'єднує в собі удосконалені сенсори навколишнього середовища і фізіологічні сенсори з процесором, геопозіційними приймачем і мобільним телефоном

Монітор індивідуального стану буде постійно відбивати життєво важливі ознаки солдатів. Але він буде залишатися пасивним доти, поки його не запросить командир. У цьому випадку він буде відбивати географічне положення солдата й показання його життєво важливих чи органів же показання життєво-важливих органів солдата, що відрізняються від установлених норм. В останньому випадку МИС буде постійно передавати дані про перебування солдата і про стан життєво важливих органів доти, поки він не буде виявлений медпрацівником. МИС буде взаємодіяти із супутниками з включенням найбільш удосконаленого мобільного телефону: Broandbend Code Division Multiple Assess.

За допомогою МИС є потенційна можливість зменшення смертності при бойових діях декількома шляхами:

-шляхом збільшення усвідомленості командного складу про зовсім точне місцезнаходження на поле бою, що допоможе запобігти утрати від свого вогню. (Значна частина усіх утрат на поле бою може бути викликана зброєю, що ненавмисно уражає напрямок мети);

-дасть можливість кожному солдату визначати хімічні й бойові біологічні речовини;

-дасть можливість санітарам починати встановлювати черговість надання мед допомоги з того моменту, коли солдатів одержав поранення. Тому що точне перебування і критичний рівень чи ушкодження шоку кожного пораненого солдата відомий, це зможе оптимізувати одержання лікування й евакуацію. Це допоможе виявити померлих солдатів і тим самим уникнути необхідності надсилати евакуаційну бригаду на ворожу територію.

Прискорене надання мед допомоги при травмах має своєю метою збереження функцій органів і запобігання втрати крові. Фармакологічні технології спрямовані зараз на дослідження й розробку методів досягнення стану тимчасового пожвавлення, подібного до затяжного сну. Метою є збереження функцій критичних органів при мінімальному фізіологічному статусі, контролюючи зворотний системний шок, передбачаючи гіпоксію, використовуючи авто контрольовані прилади для забезпечення негайної механічної (наприклад, турнікет) чи фармакологічної терапії. При досягненні фармакологічної стабілізації (чи ранньої хірургічної стабілізації) пацієнт евакуюється в Critical Care Pod (автономний пересувний засіб для надання мед допомоги в критичних ситуаціях).

Pod дозволяє робити різного роду евакуацію при контрольованих умовах навколишнього середовища замкнутого циклу і при контролі фізіологічного стану. Pod функціонує як лікарняне відділення інтенсивної мед допомоги. Це відділення буде:

-зв'язано з індивідуальним монітором потерпілого для тривалої передачі життєво важливих сигналів;

-підтримувати стабільність уведення чи рідини чи лік мобілізувати сили людини при втручанні;

-механічно підтримувати життєво важливі функції;

-забезпечувати захист від природної й військової зброї.

Інтегруючи з глобальною мережею телекомунікацій, інфраструктура мед інформатики буде підтримувати всю технічну базу. Мед інформація повинна надходити неспинно й відкрито на всіх рівнях надання мед допомоги. Для цього зовсім незалежна система медичної реєстрації, така як електронна реєстрація хворих, буде забезпечувати негайне надходження, розподіл і доступ до мед. інформації з переднього поля бою до задніх ешелонів підтримки мед центрів США. Ця інформація буде зберігатися в мультимедійних базах даних (наприклад, лабораторні дослідження, радіологічні й патологічні зображення, стандартні мед запису) і буде доступна для світової телекомунікаційної системи в реальному часі й інтерактивному співробітництві між лікарями. Крім того, інфраструктура забезпечить підтримуючу систему для ухвалення рішення – комп'ютерну програму алгоритмів, що зможе допомагати лікарям, медсестрам, санітарам і пара медикам в оцінці стану і лікування хворих.

Спроектована інформаційна інфраструктура збільшить можливості діагностики й лікування. Ці можливості торкнуться також цивільних пацієнтів віддалених районів США. Необхідні технічні рішення для прискорення сприйняття й розуміння інформаційних систем, для створення мультімедійного доступу за замовленням до даних реального часу. Розширення можливості прийняття рішень дозволить фахівцям і аналітикам обмінюватися самою останньою інформацією для надання екстреної допомоги, спостереження й лікування.

За допомогою Теленавчання мед персонал забезпечується однобічної відео і двостороннім голосовим зв'язком з лікарем (чи помічником лікаря) для того, щоб якомога раніше рекомендації могли допомогти при діях, зв'язаних із порятунком життя. Сучасні розробки передбачають захисні окуляри для медперсоналу, наявність мікрофона, невеликих навушників і кишенькового комп'ютера, з'єднаних через багатоканальний доступ із викладачем. І потерпілі й мед персонал виграють від цього при транспортуванні, а лікар, що робить допомогу на поле бою, зможе підготуватися для подальшого лікування при евакуації. Крім того, спостереження того, що відбувається під час пожвавлення (приведення в почуття) на полі бою допоможе в розробці більш зроблених програм навчання для медперсоналу.

Консультації через телесистеми дозволяють лікарю передового мед. з'єднання консультуватися з фахівцем, що знаходиться в будь-якім місці, включаючи військові госпіталі третьої ступіні й лікарні для цивільних облич США. Медичний відділ армії США уже використовує зв'язок для надання експертних оцінок персоналу в мед центрах Уолтер Рида, у Вашингтоні для підтримки військових медиків у Німеччині, Сомалі, Хорватії і Македонії.

За допомогою цифрової камери дорожньої ЕОМ і модему медики Європи передають фотографії (супроводжуючи описаним текстом) хворого, що знаходиться на великому видаленні від медичного центра для аналізу фахівцями. По суті, це і є міжконтинентальна мед телеконсультація.

Цей простий перший крок із стоп-кадр камерою і текстуальними даними незабаром буде розширений до реального часу з відео з усіма квітами, з одночасним двостороннім і/чи в системі реального часу моніторингом життєвих ознак і спільної взаємодії лікарів мед центрів і окремих районів.

Розвиток технологій обіцяє, що телеконсультації незабаром зможуть підтримуватися світовою мережею комунікацій високої ефективності – глобальна мережа волоконно-оптичних кабелів і супутників із підключенням асинхронно трансферного режиму роботи і відповідних протоколів обробки інформації, здатних передавати сотні мільйонів біт у секунду (наприклад, заповнення мед записів на 1000 хворих зможе передаватися за секунди)

Результатом цієї високо ефективної мережі телекомунікацій є прогнозування можливостей лікаря у віддалених місцях. Наприклад, під час демонстрації технічних досягнень при військових польових навчаннях, проведених у червні 1993 року, сучасні види технологій супроводжувалися наявністю відео зв'язку в реальному часі, двостороннім відео зв'язком, консультаціями у виді текстів і даних із поля бою з Медцентром і університетом Виржинии. Ці консультації включали велику кількість одночасних “вікон” на відео моніторах, що дозволило лікарям мед центра взаємодіяти і співробітничати з пересувним військовим хірургічним госпіталем з одночасним переглядом:

-історій хвороби поранених солдатів;

-графічних зображень життєвих ознак солдата і ЭКГ;

-переданого цифрового рентгенознімка і відео в реальному часі.

Консультуючий лікар зміг не тільки “оглянути” пацієнта і “поговорити” із хірургом, але і чи вказати “витягти” за допомогою електроніки критичні вказівки на чи відео рентген знімках для хірурга. Рівень взаємодії, що співробітничає, стає настільки реальним, що консультуючий лікар починає почувати, що він/вона дійсно присутні в цьому віддаленому районі. Це дозволяє забезпечувати експертну мед підтримку на далекі відстані, при цьому значно знижується кількість медичного чи допоміжного персоналу на поле бою.

Телехірургія розширює концепцію телеконсультацій для фахівців окремих районів, що зможуть не тільки бачити і чути те, що відбувається з пацієнтом, але і брати участь у хірургічній процедурі, указуючи (наприклад, за допомогою лазера) чи, працюючи з інструментами на операційному полі. Партнери Агентства розробляють прототип системи Віддаленої Телехірургії, що успішно виявила себе на лабораторних тваринах і в імітаційних польових іспитах. Система віддаленої телехірургії складається з двох компонентів: віддаленої операційної ділянки і центральної хірургічної автоматизованої станції. На віддаленій ділянці маються тривимірна камера, інструменти митецького дистанційного керування з тактильним сенсорним входом і стереофонічними мікрофонами. На робочій станції маються просторовий відео монітор, стереофонічний звук і хірургічні інструменти, якими користаються з винятковою точністю і мистецтвом, тактильної і зворотним зв'язком, що відображає. Ця система дає можливість фахівцям обновити свою хірургічну кваліфікацію в регіональних мед. центрах, застосувати свій досвід до потерпілих на поле бою на тім же рівні, як якби процедура здійснювалася в операційної їхнього госпіталю.

Використовуючи глобальну мережу телекомунікацій з телехірургією, багато хірургів у різних районах могли б брати участь в одній операції, чи фахівці, що знаходяться у віддаленні, могли б стати першими помічниками хірурга, що знаходиться на віддаленні. Подібним же чином хірург може проводити операцію в небезпечному чи важкодоступному місці (наприклад, на підводному човні, у чи Антарктиді на космічній станції) чи в третій країні, без залучення медичних витрат і витрат часу.

Чи мікрохірургія навіть клітинна хірургія можуть бути також охоплені. В даний час робота проводиться по шкалі 1:1. Однак, шкала може бути змінена до мікро шкали зі значним збільшенням і зменшенням із застосуванням мікроскопічних інструментів. Це дозволить хірургу проводити операції на дуже тонких чи структурах, можливо, на різних органелах усередині однієї клітки, наприклад, у чи мітохондріях у тілах.

Медичне моделювання є сучасною технологією віртуальної дійсності, що створює унікальну революціонізуюче навколишнє середовище. Військові і цивільні лікарі, медсестри, асистенти лікарів і технічний персонал швидкої допомоги, а також стандартна служба можуть проходити навчання, моделюючи організм людини. З погляду цілей Відділу моделювання Міністерства Оборони не можна припустити, що віртуальне середовище замінить дійсне оточення. Швидше за все, припущення полягає в тім, що рішення проблем навколишнього середовища на основі віртуальної дійсності буде сприяти прискоренню пізнавальних здібностей користувача.

Програма має три мети:

1) досягти віртуального представлення структури і функцій людського організму;

2) досягти безболісного переходу від навчання до клінічної практики;

3)з'єднати мед. допомогу потерпілим із вимогами до проведення операцій на полі бою.

Через зв'язок з національною мед бібліотекою по проекті вивчення людини програмою мед моделювання передбачений розробка моделювання організму людини. Проектом (Visible Human Project) передбачене забезпечення цифрового відображення магнітного резонансу і даних комп'ютерної томографії, відібраних в окремих чоловічих і жіночих трупів, що буде утворювати підбор реальних даних для розробки комерційних стимуляторів людського організму. Технологічною задачею буде зменшення структури і функцій людського організму. Серед цілей, яких необхідно досягти – вивчення структур і взаємодій, що дозволяють моделювати пухлини і прояв нормальних варіацій організму людини. Подальші технологічні задачі – це представлення динаміки фізіології людини. Моделювання нещасливих випадків може включати кровотечу, входження в шокову ситуацію, зміну життєвих показників, що імітують дійсним травматичним чи патологічним випадкам. Моделювання повинне також стосуватися сенсорного сприйняття людини. Дотик, голос, силова віддача також запрограмована в моделюванні. Оператор за допомогою чуттєвих рукавичок буде “пальпувати” висічену за допомогою скальпеля тканина. Окреме сприйняття дозволить оператору – хірургу, санітару, студенту мед інституту починати поїздку усередину організму людини.

Моделювання також дасть можливість лікарям підтримувати свою кваліфікацію, а також прискорити можливість забезпечувати мед і хірургічне втручання. Щоб уникнути помилок можна практикувати хірургічні чи підходи планувати стратегію наступного хірургічного дня, тому що моделювання ілюструє наслідку хірургічних рішень.

Вплив віртуального моделювання всього організму людини на систему пост дипломного і триваючого мед. утворення значно скоротить необхідність використання людських трупів і експериментів на живих тваринах. Крім того, моделювання може допомогти студентам-медикам интеграційно вивчати окремі академічні дисципліни. Через це нове середовище анатомія, фізіологія і біохімія можуть сполучатися з клінічними дослідженнями. Фізичне обстеження, клінічний діагноз і фармакологічні наслідки втручання – от деякі види взаємодій, що допоможуть зробити моделювання корисним для придбання цільного безупинного досвіду.

Американська армія є піонером у використанні тепер уже примітивних вертольотів у Кореї для евакуації поранених. Ці вертольоти широко використовувалися у В'єтнаму для того, щоб зменшити смертність серед поранених. Тепер в армії продовжується розробка передових технологій для підтримки самої удосконаленої у світі системи надання допомоги при небезпечних випадках. Наші медсанчастини на поле бою (не тільки військові медики) готові відправлятися в будь-яке місце на планеті для підтримки світу, із миротворчими чи місіями для профілактичних воєнних операцій для надання допомоги самому коштовному багатству Америки – її синам і дочкам.

Технології, що обговорювалися в цій статті, частково були продемонстровані в червні 1993 року під час демонстрації на виставці військової техніки у форту Гордон, Джорджия й у липні 1993 року в Білому домі. В наступні роки устаткування і процедури удосконалювалися. Удосконалювання буде продовжуватися, виставки будуть проводитися надалі з відповідною підготовкою персоналу і з удосконаленням устаткування в 1995 році.

Удосконалення діагностичних методів, нових методів медичного і хірургічного втручання і моделювання, використовуване для підготовки лікарів і парамедицинського персоналу – це прямий внесок Міністерства оборони в розробку технічних ініціатив. У сполученні з можливостями розвитку телекомунікацій, розвиток передових технологій може значно розширити границі послуг мед центрів до віддалених районів. Ці технічні можливості створять передумови для встановлення змін у доктрині і політику надання мед допомоги. Чи відбувається нещасливий випадок у театрі воєнних чи дій це випадкові жертви, для надання негайної допомоги потрібно наступне: найбільш доступна і високоякісна мед допомога, що робиться якомога швидше. Багато що з технічних новинок, про які говорилося тут, можуть бути використані в цивільній системі охорони здоров'я США, забезпечуючи подвійне використання технологій Міністерства охорони здоров'я.