Методи ЕКГ високого дозволу та варіабельності серцевого ритму
в діагностиці електричної нестабільності міокарда
у хворих на гострий коронарний синдром

Г.Г. Іванов, Х.Ю. Шехаде,
О.В. Тюрін, Ф.Ю. Копилов

РЕЗЮМЕ

         Використання методів ЕКГ високого дозволу ВСР має своє місце застосування й область використання, які треба аргументовано показати на достатньому клінічному матеріалі. При цьому, важливо чітко окреслити оптимальну область застосування, можливості й обмеження методу з урахуванням очевидної необхідності дотримання принципів доказової медицини. Проведені дослідження показали, що параметри ЕКГ ВР і ВСР у хворих на ГКС мають різні варіанти змін, що корелюють у взаємозв'язку з тяжкістю протікання захворювання. Параметри ЕКГ ВР мають два варіанти змін. При 1 варіанті змін (прогностично несприятливому) відзначається збільшення тимчасових характеристик (FQRSd, LAS40) і зменшення амплітудних характеристик (TotQRS, RMS40), при 2 - протилежну спрямованість. Динаміка абсолютних значень ЕКГ ВР може бути використана як самостійна діагностична ознака наявності ІХС та ішемії міокарда.

Ключові слова: варіабельність серцевого ритму, ГКС, ІХС, ЕКГ ВР, QRS комплекс, фрактальна розмірність часового ряду (FrD).